На заході Кримського півострова розташований великий Тарханкутський півострів (площею 1550 км²), що відокремлює від Чорного моря Каркінітську затоку. На його узбережжі знаходилося багато поселень ще за часів древніх греків. На заході півострова утворилося два миси, розділені Караджинською затокою. Північніший, що є крайньою західною точкою Кримського півострова (32^о29'40'' сх. дов.) має назву Прибійний (або Карабурун). В 5 км на південь розташований мис Тарханкут (або Ескіфорос).

Мальовничі скелясті вапнякові береги півострова здавна наражали на небезпеку мореплавців. В 1816 році на мисі Тарханкут неподалік від берегу на рівній вапняковій площадці було збудовано новий маяк. Велична 40-метрова споруда (вища за дев’ятиповерховий будинок), пофарбована у традиційний білий колір видна здалеку. За даними тестування Тарханкутського маяка, що відбулися в середині XIX століття, його світло було помітно за 23 км від берегу. Коли ж море вкривав туман спрацьовувала звукова пневматична сирена, яку було чути за 11 км від берегу. Про всяк випадок передбачалося, що сигнали з маяку можна було подавати і подвійним ударом налаштованого для цього дзвону. Тоді інтервал між такими ударами складав три хвилини.

На територію, що закріплена за маяком тепер допускають екскурсійні групи, а самим допитливим дозволять пройти щоденним шляхом доглядача маяка. Гвинтові сходи приведуть до оглядової площадки, звідки відкривається фантастично мальовничий краєвид на море і його урвисті береги.