Серед десятків тисяч кілометрів українських автошляхів наймальовничіші, мабуть, ті, що прокладено у Карпатах. Неперевершене задоволення доставляють мандри Буковинськими шляхами. Дорога з Вижниці до Путили в’ється берегами Черемошу, стрімкий потік якого місцями притуляє її до скель, що звільнившись від лісу стрімко обриваються величними стінками майже до коліс авто. За кожним поворотом відкривається новий захоплюючий подих пейзаж, хочеться кинути кермо, зупинитися і надихатися цією величною красою. Якийсь час дорога плине теренами Вижницького національного природного парку поміж річечки Смугарів, в річищі якої утворилася низка Буковинських водоспадів, а на стрімких схилах її долини сонце, вітер і вода проточили цупкі скелі, і створили химерну кам’яну арку – Протяте каміння. На березі Черемошу навіки застигла багатотонна брила пісковику, що формою нагадує жабу, завдяки чому і отримала свою назву. Далі шосе повертає в долину річки Путили і незабаром з-за чергового повороту виринає широковідома скеля "Закам’яніла багачка" – обов’язковий атрибут переважної більшості путівників та публікацій про природну неповторність Буковинських Карпат. Це висока майже 20-метрова сіра скеля з древніх пісковиків, що утворилися 45 млн. років тому. Своєю назвою вона завдячує мудрій народній легенді, за якою на камінь перетворилася скупа багачка, що відмовила жебрачці в милостині. Подібні палеогенові масивні сірі пісковики найхимерніших мальовничих форм створюють витягнуту на сотні кілометрів інтернаціональну низку геологічних пам’яток. Скелі Довбуша в Яремчі та Бубнищі на Івано-Франківщині і Уричські скелі у Львівській області справжня природна прикраса Українських Карпат. Схожі величні скелі можна зустріти в національному природному парку "Столові гори" неподалік від польського Вроцлава чи по берегах Ельби на околицях Дрездена у Німеччині.