Поділля в історико-географічному сенсі – одна з найстаріших ділянок українських етнічних земель. Майже наслідуючи площу Подільської губернії часів Російської імперії Поділля має лише східні (по річці Збруч) та південні (по Дністру) природно чітко визначені кордони. У сучасному адміністративно-територіальному поділі воно займає терени Хмельницької і Вінницької областей (крім найпівнічніших їх частин) та північно-східний шматочок Одеської області загальною площею біля 40 тис. км².

Археологічні дані засвідчують, що найдавніші стоянки первісних мисливців у долині Дністра відносяться до раннього палеоліту (300-100 тис. років тому). Пізньопалеолітичних поселень на дністровських берегах виявлено вже десятки, а в неоліті почалося заселення іншого великого річкового басейну на теренах Поділля – південнобузького. Протягом VIII-IX ст. на півдні краю проживали уличі і тиверці, а на півночі – волиняни і дуліби. За часів Київської Русі цими землями проходив досить умовний кордон між володіннями слов'янських племен і печенігів з половцями. В XI ст. Середнє Побужжя входило до складу Київського, а Наддністрянщина (з XII ст. відома під назвою Пониззя) – до складу Теребовлянського князівства, з 1141 р. – Галицького, а з 1199 р. майже всі терени були підконтрольні Галицько-Волинському князівству. Після його захоплення в 1240 р. Золотою Ордою був створений Подільський улус, що платив данину монголам, які кочували в Дикому полі. Так тривало понад сторіччя, доки в 1362 р. литовський князь Ольгерд не вигнав ординців з Поділля. Згодом зведені замки-фортеці, що мали захистити від набігів непередбачуваних хазяїв Дикого поля, стали основою для створення міст краю. Після Кревської унії 1385 р., що об'єднала Польщу з Литвою, на Поділлі з'явилися поляки, які остаточно впоралися з литовським впливом на регіон тільки в 1569 р. зі створенням Речі Посполитої. За час її панування в цьому споконвіку сільськогосподарському районі виникли десятки міст, де розвивалися ремесла і торгівля, а найбільш укріплене з них – Кам'янець-Подільський поступово стає центром Поділля. Розвитку міст, торгівлі і перетворенню сільськогосподарського виробництва за більш прогресивним європейським зразком наприкінці середніх віків заважали часті набіги кримських татар, турок і повстання корінного населення, що періодично спалахували від перманентних утисків загарбників. Найбільш катастрофічні наслідки для цих місць мали татарська агресія 1575, 1666 рр., і виснажлива Визвольна війна українського народу 1648-1654 рр. Шляхетська Польща настільки ослабшала від сутичок з козаками, татарами і турками, що була змушена (під час цієї війни) поступитися Брацлавським воєводством на користь Б. Хмельницького, а згодом – Османської імперії (1672-1699 рр.).

В XVIII ст. край інтенсивно розвивається, а економіка великих польських землевласників досягає свого розквіту в 1760-1790-ті рр. Після другого поділу Польщі в 1793 р. Поділля відходить до Російської імперії. У межах краю створюється велика Подільська губернія, що проіснувала до імперського краху. Поступово російська корона починає вичавлювати звідси великих землевласників і католицьку церкву. Польські повстання 1830-1832 і 1863 рр. стали приводом для закриття католицьких монастирів і перетворення їх у православні обителі або в парафіяльні костьоли. За участь у повстаннях конфіскуються резиденції польських землевласників, або їх змушують продавати свої землеволодіння переважно російським поміщикам.

Після Першої світової і громадянської воєн, коли більша частина сусідньої Волинської губернії відійшла до Польщі, Поділля у межах СРСР пережило низку адміністративно-територіальних перетворень, що закінчилися в 1937 р. створенням самостійної Кам'янець-Подільської області. Напередодні Великої Вітчизняної війни (1941 р.) обласний центр переноситься подалі від кордону у Проскурів, а до 300-річчя Переяславської ради (1954 р.) його перейменували на честь Б. Хмельницького.

З військових конфліктів ХХ ст. території Поділля прямо торкнулися лише громадянська (1918-1920 рр.) і Велика Вітчизняна (1941-1945 рр.) війни. Хоча великі воєнні операції тут не проводилися, під час Великої Вітчизняної війни на Вінниччині фашисти побудували найважливіший і найсекретніший (на всій окупованій радянській території) військовий об'єкт – ставку А. Гітлера «Вервольф».

Територія краю розташована у межах Подільської і Придніпровської височин, що представляють собою хвилясту лесову рівнину (абсолютні висоти 200–400 м), нахилену в південно-східному напрямку. Рівнина поступово знижується на північ та поволі переходить у Поліську низовину. Поверхня Поділля густо поцяткована численними глибоко врізаними (до 60–130 м) долинами великих рік Дністер (і його лівих припливів Збруча, Жванчика, Смотрича, Тернави, Ушиці та ін.) та Південний Буг (з припливами Вовк, Іква, Рів, Соб та ін.), що створюють часом фантастично мальовничі ландшафти. На Поділлі беруть початок річки Горинь, Случ і Південний Буг, що нижче за течією значною мірою визначають природний вигляд та естетичну привабливість окремих ділянок Полісся і Причорномор'я. Але особливо мальовничі глибоко і хитромудро врізані долини Дністра і його припливі, що місцями утворюють ефектні каньйони і захоплюючий дух пейзажі.

Незважаючи на бурхливу і часто руйнівну історію, на Поділлі збереглися давньослов'янські печерні храми, залишки замків-фортець (XIV-XVIII ст.) і різностильові (у тому числі оборонні) православні, католицькі, іудейські та мусульманські культові споруди XVI-XX ст. Тут розташований Національний історико-архітектурний заповідник «Кам'янець» – один з найпривабливіших туристичних об'єктів Західної України, що за кількістю різноманітних пам'ятників (понад 150) поступається лише Києву і Львову. Крім того, у різних районах Поділля збереглися адміністративні будинки, палаци, парки, паркові будівлі та історичні пам'ятники XVIII-XX ст., що складають вагому історичну, архітектурну і природну спадщину краю.

У межах регіону існує єдиний, хоча і найбільший в Україні (площа 2613.16 км²) національний природний парк «Подільські Товтри». Він утворений в 1996 р. на теренах Городоцького, Кам'янець-Подільського і Чемеровецького районів Хмельниччини. Ця величезна густозаселена територія (з якої парку в постійне користування виділено лише 1% площі) практично повністю зайнята сільськогосподарськими угіддями. Створення парку стало дилетантською популістською спробою об'єднати десятки невеличких природних заказників, окремих природних визначних пам'яток та історико-архітектурних пам'ятників, розкиданих по всій цій території. Парк розташований у межах Товтрового пасма – бар'єрного рифу, що утворився в древньому басейні Паратетіс у сарматський час (15 млн. років тому). Нині це вапнякове пасмо згладжених часом мальовничих пагорбів, що на 50–70 м підвищуються над навколишньою рівниною. Унікальні геологічні утворення є продовженням низки товтрів, що перебувають у сусідній Галичині в природному заповіднику «Медобори». Адміністративний центр парку розташований у місті Кам'янець-Подільський. На території парку перебуває безліч визначних пам'яток на будь-який смак – це і унікальні геологічні утворення (Китайгородський розріз силурійських порід і скеля Голова Витязя), і гіпсові печери (2-х кілометрова Атлантида, Мала Киянка та ін.), і залишки Бакотського печерного монастиря, і не величкі поселення зі збереженими унікальними історико-архітектурними пам'ятниками (Жванець, Китайгород, Панівці, Рихта, Сатанів). Вражають долини річок парку – Дністра, Збруча, Жванчика, Смотрича, Мукши, Тернави та ін. Глибоко прорізуючи височину, вони утворюють фантастично мальовничі і привабливі долини із численними меандрами і каньйонами, повністю заповненими в нижній течії водами Дністра, чий рівень значно підвищився після будівництва греблі гідроелектростанції. Рослинний світ парку через його мозаїчність вивчений недостатньо. Про дикий тваринний світ, у силу значної освоєнності і заселеності території, не доводиться й говорити.